100 років «Листопадовому чину»!

Цього дня, у ніч на 1 листопада 1918 року — у Львові відбувся «Листопадовий чин» — військовий переворот організований Українською Національною Радою силами Українських січових стрільців.

Українці взяли владу у місті, після чого, невдовзі було проголошено західноукраїнську державу ЗУНР площею 70 тис. км², що викликало невдоволення Польщі, яка розв’язала українсько-польську війну 1918—1919 років для захоплення Галичини.

Основну збройну силу українців становили 15-й тернопільський, 19-й львівський, 41-й чернівецький полки, 30-й, 50-й та 90-й курені УСС, загальна чисельність яких 25 жовтня становила 2400 осіб. Проте, більшість частин не були бойовими, не вистачало офіцерів. Натомість, поляки розраховували зайняти Львів 2—3 листопада без зайвих зусиль.

На нараді старшин у «Народній гостинниці» увечері 31 жовтня з’ясувалося, що в розпорядженні штабу повстання всього близько 1400 стрільців і 60 старшин. На засіданні, яке згодом перебралося до кам’яниці «Просвіти» на площі Ринок, а потім у Народний дім, 35 присутніх командирів отримали конкретні бойові завдання для захоплення найважливіших об’єктів Львова та роззброєння неукраїнських підрозділів.

Повстання почалося 1 листопада о четвертій годині ранку. Першими почали діяти загони поручника Цьокана. Він також повідомив у штаб, що австрійські, німецькі та угорські підрозділи дотримуються нейтралітету. Загін поручника Мартинця захопив ратушу, 75 стрільців хорунжого Сендецького оволоділи намісництвом та заарештували генерала Гуйна. Четар Григорій Трух зайняв комендатуру й заарештував генерала Пфеффера, четар Огоновський зайняв і роззброїв міську поліцію, відразу було розташовано першу помічну службу сотника Ярослава Гинилевича.

О 5-й ранку було відключено міський телефон і міжнародну телеграфну лінію, захоплено радіо. До світанку зайнято всі вокзали. Вже на ранок у місті з’явилися українські патрулі з синьо-жовтими стрічками на шапках. На львівській ратуші було піднято синьо-жовтий прапор, виготовлений дружиною директора «Народної торгівлі» Марією Лазорко і встановлений 17-річним вістуном Степаном Паньківським.

О 7-й ранку Дмитро Вітовський рапортував Костю Левицькому про зайняття Львова без жодних людських втрат. Тоді ж Військовий Комітет було перейменовано на Українську Генеральну Команду.

Підрозділи УСС зайняли також Станіславів, Тарнопіль, Золочів, Сокаль, Раву-Руську, Коломию, Снятин, Печеніжин, Борислав та інші.

Вдень намісник Гуйн передав всю владу в Галичині своєму заступнику українцеві Децикевичу, посилаючись на маніфест цісаря від 16 жовтня 1918 року Українській Національній Раді. Надвечір Генерала Гуйна та чиновників австрійської адміністрації було відпроваджено потягом до Відня. Перед від’їздом генерал Гуйн сказав: «Мені старому здається, що справа не піде так легко, як почалася. Ваші противники — це завзяті люди».

1 листопада у Львові була розповсюджена відозва Української Національної Ради до населення міста Львова: «Волею українського народу утворилася на українських землях Австро-угорської монархії Українська Держава. Найвищою державною властю Української Держави є Українська Національна Рада. З нинішнім днем Українська Національна Рада обняла владу в столичнім місті Львові і на цілій території Української Держави. Дальші зарядження видадуть цивільні і військові органи Української Національної Ради. Взивається населення до супокою і послуху сим зарядженням. Під сею умовою безперечність публичного порядку, життя й маєтку, як також заосмотрення в поживу вповні запоручається».

поділитися
redactor