Формування та реалізація державної молодіжної політики в Україні в умовах децентралізації

МІНІСТЕРСТВО МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ГО «УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА ЯРЕМЕНКА»

Формування та реалізація державної молодіжної політики в Україні в умовах децентралізації

Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні

(за підсумками 2016 року)

2017

УДК 329.78-048.74(477)

ББК 66.75 (4 Укр)

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

І.О. Жданов, канд. політ. наук, голова редакційної колегії, О. Й. Ярема, заступник голови редакційної колегії, О. М. Балакірєва, канд. соціол. наук, Т. В. Бондар, канд. соціол. наук,

І. І. Бєляєва, М. В. Карчевич, А. І. Білий, В. С. Коляда, О. В. Кравченко

Керівники авторського колективу

О. М. Балакірєва, канд. соціол. наук.

Т. В. Бондар, канд. соціол. наук

Авторський колектив:

Балакірєва О. М., канд. соціол. наук (вступ, висновки, рекомендації, розділ 3.2)

Бондар Т. В., канд. соціол. наук (вступ, висновки, рекомендації, розділ 3.2)

Бородін Є. І., д-р істор. наук, доцент (розділ 2.4)

Галустян Ю. М., канд. соціол. наук (розділ 2.1)

Гук Л. П., канд. екон. наук (розділи 1.2 та 1.4)

Левін Р. Я., канд. соціол. наук (розділи 2.2 та 3.1)

Окушко Т. К., канд. пед. наук (розділ 2.3)

Петрочко Ж. В., д-р пед. наук, проф. (розділ 2.3)

Рингач Н. О., д-р держ. упр. (розділ 1.1)

Ярош О. М., канд. екон. наук. (розділ 1.3)

Ф 79 Формування та реалізація державної молодіжної політики

  • Україні в умовах децентралізації Тернопіль: ТОВ «Терно-

граф», 2017. – 100 с.; іл.

ISBN 978–966–457–317–4

Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні за підсумка-ми 2016 року підготовлена відповідно до Декларації “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” від 15 грудня 1992 року № 2859-XII. У ній висвітлені процеси формування та реалізації державної молодіж-ної політики в Україні в умовах децентралізації.

Доповідь містить вступ, три розділи, висновки та рекомендації, додатки.

ББК 66.75 (4 Укр)

ISBN 978–966–457–317–4

© Міністерство молоді та спорту

України, 2017

© ГО «Український інститут соціальних

досліджень імені Олександра

Яременка», 2017

© ТОВ «Терно-граф», 2017

ЗМІСТ

ВСТУП 5

РОЗДІЛ 1.

Сучасні виміри становища молоді в Україні 7

1.1. Демографічний портрет молоді в Україні 7

1.2. Освітньо-професійний потенціал молоді

та напрями його реалізації. 11

1.3. Економічна активність молоді 18

1.4. Соціальне становище молоді 23

1.5. Роль молоді в процесі децентралізації 29

РОЗДІЛ 2.

Молодіжна робота на місцевому рівні 33

2.1. Інфраструктура молодіжної роботи 33

2.2. Інноваційні форми реалізації молодіжної роботи. 41

2.3. Роль інститутів громадянського суспільства

в роботі з молоддю 50

2.4. Міжгалузева та міжсекторальна взаємодія в роботі

з молоддю 59

РОЗДІЛ 3.

Молодіжна політика в умовах децентралізації 67

3.1. Нормативно-правове забезпечення процесу

формування молодіжної політики в умовах

децентралізації 67

3.2. Механізми молодіжної політики на національному,

регіональному та місцевому рівнях в умовах

децентралізації 72

ВИСНОВКИ . 79

РЕКОМЕНДАЦІЇ 82

ДОДАТКИ. 86

3

Перелік скорочень

USAID

Агентство США з міжнародного розвитку

АТО

антитерористична операція

ВНЗ

вищий навчальний заклад

ВОМС

відділ освіти, молоді та спорту

ВПО

внутрішньо переміщені особи

ГО

громадська організація

ГШ ЗСУ

Генеральний штаб Збройних Сил України

ДГО

дитяча громадська організація

Держмолодьжитло –

Державна спеціалізована фінансова установа «Дер-

жавний фонд сприяння молодіжному житловому бу-

дівництву»

Держпраці

Державна служба України з питань праці

Держстат

Державна служба статистики України

ДІСМП

Державний інститут сімейної та молодіжної політики

ДМС

Державна міграційна служба України

ДОНМС

Департамент освіти і науки, молоді та спорту

ДСЗ

Державна служба зайнятості України

ДСМП

Департамент соціальної та молодіжної політики

ДЮСШ

дитячо-юнацька спортивна школа

ЄС

Європейський Союз

ЗОНЗ

загальноосвітній навчальний заклад

ЗСУ

Збройні Сили України

КМДА

Київська міська державна адміністрація

КМУ

Кабінет Міністрів України

МВС

Міністерство внутрішніх справ України

МГО

молодіжна громадська організація

МЗС

Міністерство закордонних справ України

Мінінфраструктури –

Міністерство інфраструктури України

Мінкультури

Міністерство культури України

Мінмолодьспорт

Міністерство молоді та спорту України

Міноборони

Міністерство оборони України

Мінрегіон

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та

житлово-комунального господарства України

Мінсоцполітики

Міністерство соціальної політики України

МОЗ

Міністерство охорони здоров’я України

МОН

Міністерство освіти і науки України

НАМН

Національна академія медичних наук України

НАНУ

Національна академія наук України

НАПН

Національна академія педагогічних наук України

ОДА

обласна державна адміністрація

ОМЦП

обласний молодіжний центр праці

ОТГ

об’єднана територіальна громада

ПТНЗ

професійно-технічний навчальний заклад

РДА

районна державна адміністрація

СК

спортивний клуб

УМС

управління молоді та спорту

УОМС

управління освіти, молоді та спорту

УОНМ

управління освіти, науки та молоді

ЦОВ

центральні органи влади

ЦСССДМ

центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

ЮНІСЕФ

Дитячий фонд Організації Об’єднаних Націй (ООН)

4

ВСТУП

Реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади є невід’ємною складовою стратегічних перетворень в Україні. Від розмежування повноважень між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування на засадах субсидіарності й децентралізації значною мі-рою залежить становлення інститутів прямого народовладдя, формування спроможних громад, доступність і належна якість послуг у різних сферах.

Децентралізація влади вже помітно змінює нашу країну та пострадян-ську систему управління. Передача нових повноважень та потужного фі-нансового ресурсу на місця дозволили підвищити спроможність громад і змінити вектор їх руху на розвиток. Громади стають сильнішими й успіш-нішими. Водночас їх сьогоднішній і майбутній розвиток ґрунтується саме на свідомому та обізнаному молодому поколінні українців, оскільки молодь

  • основою не тільки сильної громади, але й міцної держави та її інновацій-ного поступу.

Саме молоді люди утвердили європейський цивілізаційний вибір україн-ського народу. Нині молодь називають поколінням перехідного періоду, яке живе в епоху бурхливих і глибоких перетворень, у роки потрясінь та нових можливостей. Молодь – це сьогодення, від якого залежить наше майбутнє та майбутнє нашої держави. Усвідомлення цього вимагає окреслення відпо-відних напрямів молодіжної політики в державі, що сприятимуть поступо-вому входженню у самостійне життя та становленню молодого покоління.

Формування спроможностей молоді обумовлена притаманними цій віко-вій групі особливостями: активна життєва позиція, високий попит на осві-ту, підвищений ступінь мобільності щодо змін місця роботи, перекваліфі-кації, освоєння нових видів і сфер діяльності. Сучасні тенденції міграцій-ного руху молодого населення України з орієнтацією на високорозвинені регіони та іноземні країни ставлять перед громадами першочергові завдан-ня – створення умов для особистісного становлення, соціальної активності та зайнятості молодих осіб, щоб вони залишались мешкати, працювати у громаді та брали активну участь у її розбудові й розвитку.

Таким чином, молодіжна політика в умовах децентралізації орієнтова-на на формування комфортного середовища для життя та розвитку молоді

    • громадах, а пріоритетними напрямами її реалізації є фінансове та кадро-ве забезпечення, розвиток молодіжної інфраструктури й залучення молоді до процесу розроблення й ухвалення рішень та контролю за їх виконанням.

Основоположним документом реалізації молодіжної політики є Державна цільова соціальна програма «Молодь України» на 2016–2020 роки, за-тверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 р. № 148. Комплексна державна молодіжна політика також ґрунтується на розвиненій законодавчій базі та інституційному забезпеченню її дотриман-ня. За даними ООН, на початок нинішнього століття в 155 країнах, або у 82% країн – членів цієї організації було розроблено національну міжсекто-ральну молодіжну політику, у 168 країнах (89%) створено національні мо-лодіжні координаційні механізми (такі як міністерство, департамент, рада чи комітет).

5

    • доповіді процеси формування та реалізації державної молодіжної по-літики в Україні в умовах децентралізації представлено у таких аспектах: демографічна ситуація в молодіжному середовищі; молодь і здоров’я; соці-альне становище та самопочуття молоді; молодь і шлюб, проблеми молодих сімей; зайнятість і професійна підготовка молоді; молодь і освіта; потреби

  • духовний світ української молоді; групи ризику та ризикована поведінка; економічна активність молоді тощо.

Доповідь містить вступ, три розділи, висновки та рекомендації, додатки. Вона підготовлена на основі даних Державної служби статистики України, інформаційно-аналітичних матеріалів, наданих Міністерством молоді та спорту України, Міністерством освіти і науки України, Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством соціальної політики України, Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією України, Міністерством юстиції України, Міністерством культури України, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державною службою зайнятості України, ДУ «Державний інститут сімейної та моло-діжної політики», Інститутом демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», Національною академією медичних наук України, Національною академі-єю педагогічних наук України, Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву, Київським міжнародним інститутом соціології, об-ласними державними адміністраціями, Київською міською державною ад-міністрацією, об’єднаними територіальними громадами.

Крім того, було використано:

■■ моніторинговий звіт щодо процесу децентралізації влади та рефор-мування місцевого самоврядування Міністерства регіонального роз-витку, будівництва та житлово-комунального господарства України

(2017 р.);

■■ дані всеукраїнського соціологічного дослідження «Молодь України 2017» (далі – «Молодь-2017»), проведеного Центром незалежних соці-ологічних досліджень «ОМЕГА» на замовлення Міністерства молоді та спорту України (2017 р.);

■■ результати опитувань у рамках глобального молодіжного про-екту U-Report, впровадженого в Україні ЮНІСЕФ спільно з ГО «Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка» (2016 р.).

6

РОЗДІЛ 1.

СУЧАСНІ ВИМІРИ СТАНОВИЩА МОЛОДІ В УКРАЇНІ

1.1. Демографічний портрет молоді в Україні

Чисельність молоді. Аналізуючи статистичні дані щодо чисельності певних вікових контингентів молоді в сучасній Україні, слід зважати на ряд чинників, які впливають на достовірність цієї інформації. З одного боку, минуло 16 років з останнього Всеукраїнського перепису населення 2001 р., що негативно позначилося на якості обліку чисельності та статево-вікового складу населення. З іншого – пов’язані із складною політичною та соціально-економічною ситуацією процеси переміщення населення (як все-редині країни, так і за її межами), зміни чисельності мешканців окремих адміністративних територій не завжди були зареєстровані.

За офіційними даними Державної служби статистики України, станом на 1 січня 2017 р. в країні проживало 11530224 осіб у віці від 14 до 35 ро-ків (27,08% від усього населення), з них понад дві третини (69%) – міські мешканці (Табл. 1.1.1). У цьому віці ще спостерігається переважання чи-сельності юнаків і молодих чоловіків, яких майже на 238 тис. більше, ніж дівчат і жінок (наявна при народженні «фора1» для хлопчиків зникає через вищу смертність, характерну для чоловічої статі).

Таблиця 1.1.1

Чисельність молоді (14–34 роки) за статтю, п’ятирічними віковими групами та місцем проживання, 2017 р., осіб

Вікова група,

Міські поселення

Сільська місцевість

Всього

років

Чоловіки

Жінки

Чоловіки

Жінки

14–19

742947

709591

410830

383560

2246928

20–24

834339

787430

426527

403276

2451572

25–29

1105147

1083885

536510

486917

3212459

30–34

1350499

1342270

482845

443651

3619265

Всього, 14–34

4032932

3923176

1856712

1717404

11530224

Джерело: за даними Держстату України, без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції.

Проте не можна обмежуватися тільки кількісними характеристиками молодого населення. У сучасному світі, з визнаним пріоритетом людського капіталу для сталого розвитку, великого значення набуває оцінка й аналіз якісних ознак, до яких насамперед належить стан здоров’я (фізичного, пси-хічного, соціального), що надає як можливість відтворення населення, так і його повноцінної життєдіяльності.

  • У середньому на кожні 100 дівчаток народжується 105 хлопчиків.

7

Народжуваність. Понад 90% (125 671) всіх дітей у 2016 р. народжено матерями у віці 15–35 років (Рис. 1.1.1). Найбільш активні щодо дітонаро-дження – жінки у від 20 до 30 років, порівняно з 2000 р. материнство «по-дорослішало». Середній вік матері при народженні дитини досягнув 27,4 року (2000 р. – 25,1 р.), що, тим не менш, є нижчим, ніж у європейських країнах.

Рис. 1.1.1. Розподіл чисельності народжених у 2016 р. за віком матері, міські поселення та сільська місцевість

Джерело: за даними Держстату України, без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної опе-рації.

Штучне переривання вагітності є вагомим чинником, що впливає на ре-продуктивне здоров’я, фертильність жінки, перебіг наступних вагітностей і пологів.

Стан здоров’я молоді. Здоров’я молоді одна з найважливіших якісних ха-рактеристик, яка уможливлює подальші перспективи життєвого шляху моло-дої людини, її соціальну та професійну реалізацію, можливості виконання ре-продуктивних настанов, а в результаті – внесок у суспільний розвиток. За дани-ми Національної академії медичних наук України, відхилення у стані здоров’я майже для 80% учнів 9–11 класів спричинюють обмеження у виборі професій (понад половину з них зумовлені наявністю хронічних хвороб). Наслідками не-гативних тенденцій у стані здоров’я молоді є зменшення частини працездатно-го населення та скорочення трудового потенціалу країни. В умовах децентралі-зації надзвичайно великого значення набуває розробка політики, спрямованої на формування, укріплення та збереження здоров’я молоді, яка враховує як ви-вчення й аналіз його особливостей, так і врахування місцевих умов, можливос-тей, ресурсів для обґрунтування дієвих стратегій і конкретних заходів.

Витоки здоров’я молоді, що природно, – у здоров’ї дітей. За даними МОЗ України, у 2016 р. зареєстровано серед сільських дітей (0–17 років) 1566,68 захворювань на кожну тисячу, для міських – показник є вищим (1886,69 на 1000 дітей).

Якщо стан здоров’я дітей у країні відносно легко аналізувати, то досліджен-ня стану здоров’я молоді (досить великої та неоднорідної як за віковим про-міжком, так і поділом на соціальні групи чисельності населення) є досить про-блемним через певну обмеженість статистичних даних. Адже молодь з огля-

8

ду на свій вік (за даними Держстату України2, серед підлітків 15–17 років та молоді у віці 18–29 років частка тих, хто оцінив стан здоров’я як «добрий» є найвищою – майже 80%) рідше звертається по медичну допомогу, а офіційна статистика захворюваності та поширеності хвороб формується за зверненням.

Крім того, якщо група «діти» офіційно присутня у статистичних формах МОЗ України, то «молодь» практично3 не представлено, аналізу доступна захворюваність і поширеність для дорослого населення (18 років і старше) або виділяються групи працездатного віку. Спеціальні епідеміологічні до-слідження, які дозволяють достовірно та вичерпним чином судити про стан здоров’я молоді, на жаль, в Україні не проводяться.

За даними соціологічного дослідження «Молодь-2017» переважна біль-шість (52%) молодих людей вважають себе практично здоровими, у кого практично не буває навіть нетривалих захворювань, 32,5% оцінюють стан свого здоров’я як такий, що іноді бувають застуди чи щось інше, але у ці-лому теж практично здорові 4.

Поширеність соціально небезпечних хвороб. Суттєвим викликом здоров’ю нашої молоді є шкідливі звички: паління, вживання алкоголю та наркотиків, а також ризикована сексуальна поведінка молоді.

Сучасне покоління молоді зростає у часи, коли ВІЛ-інфекція, наряду ін-шими соціально небезпечними хворобами, розглядається як одна з осно-вних проблем для здоров’я населення та суспільства в цілому. За оцінкою ВООЗ/ЮНЕЙДС, Україна продовжує залишатись регіоном з високим рів-нем поширення ВІЛ серед країн Центральній Європи та Східної Азії – 90% випадків ВІЛ-інфекції виявлено в Україні та Російській Федерації, при цьому Україна має найвищу оціночну поширеність ВІЛ серед дорослого на-селення – 0,9%. На сьогодні, як і в більшості країн світу, в Україні епідемі-ологічної значущості все більше набуває статевий шлях передачі ВІЛ, отже найбільш ураженими цією інфекцією є молоді люди у віці 18-24 роки.

За даними ДУ «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України», починаючи з 2013 року, спостерігається зростання по-казника поширюваності ВІЛ-інфекції та СНІДу серед молоді. Так, у віко-вій категорії 15–24 років станом на 01.01.2017 зареєстровано 10 418 ВІЛ-інфікованих осіб (із загальної кількості 132 945).

Україна залишається лідером за рівнями захворюваності на туберкульоз. Захворюваність молоді у віці 15–35 років на 1,6% нижче загального рівня захворюваності на туберкульоз всього населення, який у 2016 році склав 67,6 на 100 тис. населення (2015 р. – 70,5).

  • 2016 р., за даними МОЗ України, майже 52 тис. молодих людей віком 15–34 роки вперше встановлено діагноз наркологічного розладу, а у одного із 100 зареєстровано розлад психіки та поведінки через вживання алкоголю (Табл. 1.1.2). Зрозуміло, що значна частина споживачів знаходиться поза ме-дичним наглядом та впливом і не відображена в офіційній статистиці.

  • Самооцінка населенням стану здоров’я та рівня доступності окремих видів медич-ної допомоги у 2016 р.

  • У щорічному довіднику МОЗ України за 2016 р. групу молоді виокремлено у пози-ції «Захворюваність і поширеність наркологічних розладів».

  • Самооцінка населенням стану здоров’я та рівня доступності окремих видів медич-ної допомоги у 2016 р.

9

Таблиця 1.1.2

Захворюваність і поширеність наркологічних розладів

серед молоді віком 15–34 роки, 2016 р.

Захворюваність

Поширеність

Найменування

абс.

на 100 тис.

абс.

на 100 тис.

відповідн.

відповідн.

числа

числа

населення

населення

Всього, в т. ч.

51 832

451,6

229 639

2 000,7

Гостра інтоксикація та розлади

психіки через уживання:

31 607

275,4

60 526

527,3

алкоголю

опіоїдів, каннабіноїдів, кокаїну,

4 052

35,3

16 883

147,1

галюциногенів та інших речовин

седативних або снодійних речовин,

298

2,6

1 068

9,3

інших стимуляторів

тютюну

4 613

40,2

4 980

43,4

Розлади психіки та поведінки че-

8 683

75,7

113 396

988,0

рез уживання алкоголю

Розлади психіки та поведінки че-

рез уживання наркотичних речо-

2 501

21,8

31 836

277,4

вин – усього

Джерело: за даними Центру медичної статистики МОЗ України.

Смертність молоді. У 2016 р. в Україні пішли з життя майже 17 тис. молодих людей віком 14–35 років (16 948), з них близько чверті становили молоді жінки та дівчата, втроє більше серед тих, хто помер або загинув – хлопці і чоловіки. Слід усвідомлювати, що до останніх даних щодо смерт-ності потрібно ставитися з урахуванням їх неточності (через недооблік час-тини смертей з територій зони проведення АТО та тимчасово окупованої те-риторії АР Крим і м. Севастополя; відсутність достовірної інформації щодо чисельності населення в країні й окремих її регіонах тощо). Рівні смертнос-ті за п’ятирічними віковими інтервалами ілюструють значне переважання чоловічої смертності (Табл. 1.1.3).

Таблиця 1.1.3

Смертність населення України за окремими віковими

групами, 2013 р., 2016 р., на 100 тис. нас. відп. віку

Вікова група,

2013 р.

2016 р.

років

Чоловіки

Жінки

Чоловіки

Жінки

15–19

81,1

34,3

73,3

31,7

20–24

146,9

49,7

124,1

40,0

25–29

242,7

80,6

198,2

65,3

30–34

407,3

132,5

311,1

105,0

Джерело: за даними Держстату України, без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції.

Основна частина смертей припадає на інфекційні та паразитарні хво-роби та зовнішні причини. Найбільше смертей спричинюють у цьому віці ВІЛ/СНІД і туберкульоз, на інші інфекційні хвороби припадає дуже не-

10

значна кількість. Зовнішні причини є головною причиною смерті молоді, з них найбільш часто – самогубства та самоушкодження, транспортні нещас-ні випадки.

Чоловіча надсмертність. Істотне перевищення смертності юнаків і моло-дих чоловіків починає спостерігатися з досягнення 15 років і зростає з ві-ком. Складна сучасна ситуація позначилась на поглибленні статевої диспро-порції (понад 90% смертей, зареєстрованих як випадки смерті внаслідок ве-дення воєнних дій – втрати життя молодих чоловіків). Прогресування по-рівняно з мирним часом чоловічої надсмертності серед молоді є більш ха-рактерним саме для зовнішніх причин (Табл. 1.1.4).

Таблиця 1.1.4

Надсмертність чоловіків за окремими віковими групами,

всі причини та зовнішні причини 2013 р., 2016 р., разів

Вік, років

Всі причини

Зовнішні причини

2013 р.

2016 р.

2013 р.

2016 р.

15–19

2,4

2,3

3,2

3,1

20–24

3,0

3,1

5,1

5,0

25–29

3,0

3,0

5,5

5,6

30–34

3,1

3,0

5,8

6,8

Джерело: за даними Держстату України, без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції.

1.2. Освітньо-професійний потенціал молоді та напрями його реалізації

Стратегічний ресурс формування моделі сталого економічного розвитку представляють молоді люди з їх освітньо-інтелектуальним і професійно-трудовим потенціалом. Освітній рівень населення країни, зокрема молодо-го покоління, є одним з важливих показників, від якого буде залежати на-прям модернізації нашого суспільства. Аналіз розподілу молоді за рівнем освіти (Табл. 1.2.1), проведений за даними вибіркового обстеження населен-ня (домогосподарств) з питань економічної активності, показує, що зменшу-ється престижність вищої освіти серед молоді.

Так, якщо серед старшої вікової групи (30–35 років) повну вищу освіту здобули 38,7% опитаних, то серед молодих людей віком 25–29 років цей по-казник вже становив 39,7%. Базова освіта збільшує ефективність кожного окремого працівника. Молодь, яка отримала тільки початкову освіту, може опанувати найпростіші професії, таким людям набагато важче адаптуватися до складних виробничих процесів і методів, отже, вони роблять менший вне-сок в економічний розвиток. Але найвищий рівень освіти не стає гарантією успіху на шляху професійної самореалізації на ринку праці в сучасних умо-вах. Обмеженість джерел доходів після закінчення навчання, невдалий по-чаток трудового життя змушують молодих людей, у тому числі випускників вищих і середніх професійних навчальних закладів погоджуватися на робо-ту, яка не відповідає їхнім потребам і професійній підготовці.

11

Таблиця 1.2.1

Розподіл молоді за рівнем освіти, статтю та віковими групами у 2016 р.,

  • до населення відповідної статевої (вікової) групи

За статтю

За віковими групами

(років)

Чоловіки

Жінки

15–19

20–24

25–29

30–35

Повна вища освіта

24,4

31,5

0

17,1

39,7

38,7

Базова вища освіта

2,9

3,2

0,1

8,9

2,1

1,5

Неповна вища освіта

11,9

15,3

1,8

16,7

15,7

15,6

Професійно-технічна освіта

23,2

13,9

4,7

20,9

21,1

21,9

Повна загальна середня освіта

26,7

25,9

42,3

34,4

18,8

19,4

Базова загальна середня освіта

9,5

8,9

44,9

1,6

2,2

2,5

Початкова загальна або немає освіти

1,4

1,3

6,2

0,4

0,4

0,4

Джерело: розраховано за даними вибіркового обстеження населення (домогосподарств) з питань економічної активності.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористич-них операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових ак-цій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо перемі-щені особи, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти» № 425-VIII, що набув чинності 5 липня 2015 року, держава забезпечує цільову під-тримку для отримання професійно-технічної та вищої освіти в державних

  • комунальних навчальних закладах до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

Результати опитування ВПО, місцевого населення і експертів свідчать, що у 9-ти досліджуваних областях (Вінницька, Житомирська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Сумська, Херсонська, Черкаська, Чернігівська облас-ті) внутрішньо переміщені особи переважно не мають труднощів під час влаштування дітей у дитячі або навчальні заклади і не відчувають уперед-женого ставлення через свій статус5. Учні, які проживають на непідконт-рольній Україні території Донбасу чи в окупованому Криму, можуть продо-вжити здобуття загальної середньої освіти в загальноосвітніх навчальних закладах на підконтрольній українській владі території за всіма існуючи-ми формами навчання6.

    • зазначеному напрямку, зокрема, працює фонд «Відкрита політика», який проводить інформаційні кампанії для школярів з тимчасово окупова-ної території Криму та тимчасово непідконтрольної Уряду України терито-рії Донбасу щодо можливостей рівного доступу до якісної освіти, надає кон-сультаційні послуги та супровід з освітніх питань. У Фонді з липня 2016 р. працює «гаряча лінія», створена спільно з МОН за підтримки ЮНІСЕФ.

  • http://umo.edu.ua/images/content/institutes/imp/vydannya/visnyk_umo/pedagogika/ 1_2016/%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D1%8E%D0%BA.pdf

  • http://pereselennya.org/yak-zdobuti-ukrayinsku-osvitu-perebuvayuchi-na-nepidkontrolnij-teritoriyi/

12

* Тут і далі про проект U-Report – глобальний молодіжний міжнародний проект ЮНІСЕФ (в Україні впроваджений спільно з ГО «Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка»), створений, щоб думки молоді були почуті та прийняті до уваги. Це інтерактивний інструмент для проведення щотижневих актуальних опитувань серед підлітків і молоді через СМС-повідомлення, Facebook, Messenger і Twitter.

Результати опитувань використовуються у діяльності урядових установ, громадських об’єднань і міжнародних організацій.

За даними соціологічного

дослідження «Молодь-2017», 48,1% молодих людей в Україні не працює за

фахом або спеціальністю, здобутою в професійно-технічному або вищому

навчальному закладі. Здобутий рівень освіти, на думку значної чисельнос-

ті опитаних, не дає можливості для їх професійного розвитку (Рис. 1.2.1).

Рис. 1.2.1. Розподіл відповідей респондентів на запитання: «Скажіть, чи дає здобута Вами освіта можливість розвиватися Вам у трудовій сфері (кар’єрне зростання, підвищення заробітної плати, ство-рення власного бізнесу тощо)?»

Джерело: за даними соціологічного дослідження «Молодь-2017».

Реформування сфери освіти.

Освіта має стати ключовим чинником економічного зростання, ефектив-ним засобом соціального просування кожного громадянина. З цією метою Уряд визначив основні пріоритети своєї діяльності у рамках проведення ре-

13

формування сфери освіти – це якісна, сучасна і доступна загальна середня освіта, «Нова українська школа»; модернізація професійно-технічної осві-ти; забезпечення якості вищої освіти та нова система управління й фінан-сування науки. Для досягнення поставлених цілей прийнято Закон «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145-VIII, згідно з яким особа реалізує своє пра-во на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інфор-мальної освіти 7.

Одним із складних завдань для об’єднаних територіальних громад в умовах децентралізації влади є забезпечення надання якісних освітніх по-слуг. У розпорядженні Кабінету Міністрів України від 27.05.2016 р. № 418-р «Про затвердження плану пріоритетних дій Уряду на 2016 рік» обґрун-товано необхідність формування карти опорних шкіл, визначення чітких критеріїв розмежування відповідальності органів місцевого самоврядуван-ня на рівні територіальних громад, районів, областей та сприяння форму-ванню територіальними громадами (насамперед, ОТГ) оптимальної мережі навчальних закладів 8.

Отримання бюджетних субвенцій та управлінських повноважень створює передумови для формування ефективного управління системою освіти в гро-мадах. Цьому слугуватимуть зміни в постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про освітній округ», внесені у 2016 та 2017 роках 9; Концепція Нової української школи, яка передбачає створення опо-рних шкіл, мережа яких, згідно з графіком освітньої реформи, буде повніс-тю сформована у 2019 р. (у 2017 р. – до 150 таких шкіл), здатних забезпечити учням 10 ключових компетентностей (спілкування державною, рідною в разі відмінності та іноземними мовами, математичну грамотність, компетент-ність у природничих науках і технологіях, інформаційно-цифрову компе-тентність, уміння вчитися впродовж життя, соціальні та громадянські ком-петентності, підприємливість, загальнокультурну й екологічну грамотність і здорове життя) 10. Освітні заклади мають демонструвати, що таке європей-ська якість освіти, починаючи з будівлі та закінчуючи педагогами, які отри-мують належну (відповідну) заробітну плату і мають можливість забезпечи-ти високий рівень навчальних досягнень учнів («Hub school»).

Для сприяння територіальним громадам у формуванні оптимальної ме-режі закладів освіти протягом 2016 р. проведено наради з обговорення ре-гіональних планів розвитку професійно-технічної освіти за участю пред-ставників департаменту професійно-технічної освіти МОН, професійно-технічних навчальних закладів, роботодавців. Обласними та Київською

  • Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII. [Електронний ресурс]. – Доступний з: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19/paran66#n66

  • Розпорядження КМУ «Про затвердження плану пріоритетних дій Уряду на 2016 рік» від 27 травня 2016 р. № 418-р. [Електронний ресурс]. – Доступний з: http:// zakon3.rada.gov.ua/laws/show/418-2016-%D1%80/paran6#n9

  • Постанова КМУ «Про затвердження Положення про освітній округ» від 27.08.2010 р. № 777 [Електронний ресурс]. – Доступний з: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/777-2010-%D0%BF.

  1. Ключові компетентності Нової української школи. Презентація Концепції Нової української школи (оновлено 03.04.2017 р.) / Міністерство освіти і науки України [Електронний ресурс]. – Доступний з: http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/ua-sch-2016/prezentacziya-konczepcziyi-novoyi-ukrayinskoyi-shkoli.html.

14

міською державними адміністраціями розроблено регіональні плани роз-витку професійно-технічної освіти на 2016–2018 роки для модернізації ме-режі навчальних закладів системи професійно-технічної освіти з урахуван-ням необхідності їх укрупнення та здійснення підготовки робітничих кад-рів з урахуванням потреб регіону та ринку праці 11.

Обмежені можливос-ті щодо реалізації отри-маного освітнього потен-ціалу змушують моло-дих людей відкладати свій вихід на ринок пра-ці на більш пізній період, присвячуючи час удоско-наленню здобутих знань й підвищенню професій-ної підготовки або пере-кваліфікації та набуттю нових знань (Табл. 1.2.2).

Джерело: за даними со-ціологічного дослідження U-Report

Нагромадження знань, інтелектуальний розвиток особистості забезпе-чує базу для підвищення конкурентоспроможності молоді на ринку праці й модернізаційного розвитку економіки держави.

Зменшення чисельності наймолодшої вікової групи дає підстави очі-кувати поступове скорочення молодіжних трудових ресурсів у найближчі роки, тому особливо актуальним є питання накопичення у молоді освітньо-професійного потенціалу, здатного задовольнити наявний попит на ринку праці та вибудувати нові моделі зайнятості населення, зокрема на основі цифрових технологій, для сталого економічного розвитку держави.

Професійний статус молоді залежить від кваліфікації. Кваліфікація мо-лодих людей різних вікових груп є різною, як і їх розподіл за професійни-ми групами. Кваліфікованих робітників більше серед осіб старшої вікової групи, а наймолодші частіше обирають найпростіші професії, які пов’язані

  • фізичною працею. Серед молоді у віці 30–35 років більше фахівців серед-нього та вищого рівня кваліфікації (Рис. 1.2.2).

  1. Інформація про виконання плану заходів Міністерства освіти і науки України з виконання плану дій Кабінету Міністрів України на 2016 рік. [Електронний ресурс]. – Доступний з: http://mon.gov.ua/citizens/reformi/vikonannya-programi-diyalnosti-kmu-ta-strategiyi-stalogo-rozvitku-%C2%ABukrayina-%E2%80%93-2020%C2%BB.html

15

Таблиця 1.2.2

Курси, семінари, тренінги, які відвідувала молодь

протягом останніх трьох років, %

Центр

Північ

Схід

Південь

Захід

Україна

Галузеві курси підвищення

6,2

8,8

7,4

2,2

6,9

6,8

кваліфікації

Курси водіїв

11,5

20,1

13,3

11,1

15,6

14,8

Курси іноземних мов

5,3

8,4

11,0

8,0

8,0

8,4

Курси з ІТ-технологій

2,4

2,0

3,4

0,9

0,6

2,0

Онлайн-курси з набуття но-

1,8

1,6

3,0

0,9

0,9

1,8

вих знань

Бухгалтерські курси

0,6

1,4

1,9

1,3

0,4

1,2

Семінари/тренінги, спрямо-

вані на підвищення профе-

6,2

4,1

3,0

4,0

3,0

3,9

сійної підготовки

Семінари/тренінги із запо-

чаткування та ведення біз-

0,6

2,0

2,1

1,3

0,2

1,3

несу

Семінари-тренінги, зорієнто-

вані на самовдосконалення

1,2

2,7

1,5

2,2

1,3

1,8

особистості

Нічого із зазначеного

64,4

49,0

53,4

68,1

63,1

58,2

Джерело: за даними соціологічного дослідження «Молодь-2017».

Рис. 1.2.2. Розподіл зайнятої молоді за професійними та віковими групами

Джерело: розраховано за даними Держстату України.

Основними умовами початку успішної трудової діяльності є попит на ринку праці на працівників відповідних спеціальностей і якість професій-ної підготовки. У сучасних умовах неможливо гарантувати перше робоче

16

місце кожному випускнику вищого або професійно-технічного навчально-го закладу. Сприяння ефективному працевлаштуванню молоді є одним з пріоритетних напрямів реалізації державної молодіжної політики, а одне із завдань – створення платформи для комунікації між молодими людьми, представниками бізнесу та органами державної влади.

«Український Пакт заради молоді – 2020» – європейська ініціатива, яка реалізується Міністерством молоді та спорту України спільно з Центром «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності».

Мета Пакту – створення нових робочих місць для молоді, допомога молоді здійснити правильний вибір щодо майбутнього місця роботи, запровадження сучасних європейських механізмів і підходів до роботи

  • молоддю та консолідація зусиль держави, громадськості й бізнесу для вирішення проблем освіти та працевлаштування молодих людей.

Пактом передбачається створення, як мінімум, 300 партнерських проектів між бізнесом та освітнім сектором і забезпечення 10 000 місць для стажування та першого робочого місця молоді.

Протягом 2016 р. за підтримки Міністерства молоді та спорту України на всеукраїнському рівні Пакт підписали такі компанії: «Нестле», «Байер» в Україні, ПАТ «МетЛайф», «ДТЕК», «Київстар», «Кока-Кола Беверіджиз Україна», «КPMG» в Україні, «Платинум Банк», «Сингента» в Україні, «Укртелеком», Аuchan, Eterna Law, «Ernst&Young» в Україні, група компаній «1+1 медіа», Lifecell,

УкрСиббанк, Фонд Народонаселення ООН та Державна служба зайнятості України.

За даними соціологічного дослідження «Молодь-2017», з віком серед мо-лоді зростає частка тих, хто працює за здобутою спеціальністю. Відмінності

    • цього питання простежуються за типом поселення. В обласних центрах молодь за здобутою спеціальністю працює рідше (46%), ніж в невели-ких містах із населенням менше ніж 20 тисяч осіб (73%) або селах (55%). Найчастіше за фахом працює молодь, яка здобула вищу гуманітарну осві-ту (80% з них працюють за фахом, зазначеним у дипломі), основною при-чиною нефахової роботи ця категорія молоді називає відсутність вакансій за фахом. Серед тих, хто отримав вищу або середню освіту технічного про-філю, за фахом працюють менше – 62%. Ще менше (52%) серед фахівців з природничих наук, більшість з яких не задоволені матеріальною винагоро-дою за фахову роботу або вважають її непрестижною.

На думку сучасної молоді, сьогодні найпривабливішими професіями, які дають можливість досягти успіху в житті, є бізнесмен-підприємець, юрист

  • спеціаліст з програмного забезпечення і комп’ютерної техніки (51,2%, 41,1% та 36,1%, відповідно), а, наприклад, опанування біотехнологій, які активно вивчаються та впроваджуються в розвинених країнах, вважають перспективним в Україні тільки 0,7% опитаних молодих людей.

Таким чином, вирішення проблеми працевлаштування молоді має ве-лике значення, з точки зору реалізації освітньо-професійного потенціа-лу, та є важливою умовою економічного зростання. В умовах децентралі-

17

зації дієва підтримка цього напряму молодіжної політики потребує вра-хування реальних потреб молоді та перспектив молодіжної зайнятості в об’єднаних територіальних громадах, вивчення кращих практик реаліза-ції освітньо-інтелектуального та професійно-трудового потенціалу моло-дих людей, організації молодіжної роботи, підтримки молодіжних ініціа-тив на рівні громади.

Роль неформальної освіти у розвитку молоді.

Підвищенню конкурентоспроможності молоді на ринку праці сприяє не-формальна освіта. Відповідно до Закону України від 05.09.2017 № 2145 «Про освіту», неформальна освіта – це освіта, яка здобувається, як прави-ло, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних дер-жавою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх квалі-фікацій.

Набуття молоддю компетентностей у системі неформальної освіти за-безпечується, зокрема, Мінмолодьспортом, шляхом участі у програ-мі «Молодіжний працівник», яка є складовою Державної цільової соці-альної програми «Молодь України» на 2016–2020 роки. Основне завдання Програми – формування системи неформальної освіти з підготовки та під-вищення кваліфікації спеціалістів, які працюють з молоддю. Оскільки до участі у навчанні залучаються представники державного та громадського сектору, таке поєднання формує командний, міжсекторальний підхід в ор-ганізації молодіжної роботи на регіональному рівні.

1.3. Економічна активність молоді

Економічна активність. Тривала демографічна криза, складні соціально-економічні та суспільно-політичні процеси останніх років зумо-вили скорочення частки молоді у структурі економічно активного населен-ня. За даними Державної служби статистики України, у 2016 р. до складу економічно активного населення входило 6550,9 тис. осіб у віці 1534 роки, що становило 36,5% усього економічно активного населення України 12.

Найвищий рівень економічної активності серед молоді у 2016 р. (82,0%) спостерігався серед осіб віком 30–34 роки, що значно перевищує середнє значення по Україні (62,2%). Природнім є зниження цього показника зі зменшенням віку молоді – до 79,0% для вікової групи 25–29 років та 35,1% осіб віком 15–24 роки внаслідок того, що частина молоді цих вікових кате-горій здобуває освіту (Рис. 1.3.1).

  1. Економічна активність населення України 2016: стат. зб. / Державна служба

статистики України. [Електронний ресурс]. – Доступний з: ukrstat.gov.ua/druk/ publicat/kat_u/2017/zb/07/zb_eanu2016w.zip

18

поділитися